/Files/images/kartinki/111111.jpg

У великий світ діти йдуть кольоровими стежинками. Радіють сонцю, співають з дощиком, милуються квітами і деревами. Дітям хочеться доторкнутися до всього живого: пташки, тваринки, комашки. Беручи приклад з дорослих, діти вчаться жити, творити і просто бути Людиною.

Працючи вихователем, я намагаюся навчити дітей бути добрими і чуйними, помічати і берегти все те красиве, що нас оточує. Знайомлю малят з великим світом і через вірші, які пишу сама. Їх діти слухають, запам'ятовують і розповідають з задоволенням.

ЖОВТЕНЬ

/Files/images/kartinki/images .jpeg

З горобини і з листочків
Жовтень шив собі сорочку.
Чорнобривців взяв пучок,
Калинових гілочок.

Із туману - полотна.
Голка в сонця - не одна,
Як торкнулись до сорочки,
Враз - мережива, торочки.

Тільки вітер-пустунець
Все розвіяв під кінець
І сховався поміж квітів,
Щоб його шукали діти.


ДИВИНА


Задивилась у калюжу
Хмарка сірощока:
- Забруднилася я дуже,
От мені морока!
У калюжу хлюп водичку -
Срібні намистинки.
Миє хмарка своє личко,
Бубонять краплинки.
Сонце хмарці простягає
Рушничок-промінчик,
Білі кучері їй чеше
Вітерець-гребінчик.
І на чисто синім на небі
Хмарка легкобіла
Посміхнулася до себе
І кудись поділась.
Довго хмарку виглядала
Калюжа велика,
З сонцем бавилась, а потім
Сама кудись зникла.

/Files/images/kartinki/4399.jpgПисати почала у шкільні роки, проте заявила про себе лише в 2003 році. Друкувалася у місцевій газеті “Замкова гора”, у журналі “Юр'ївський літопис”, у газеті “Слово і діло”. Член Всеукраїнської творчої спілки “Літературний форум”. Переможець фестивалю “Поетична зима” 2006 року. Автор збірок поезій “Душа мовчання” і “Тернові сни”.

Після навчання у Богуславському педагогічному училищі працювала вихователем у ДНЗ № 38 “Горобинонька”, потім бібліотекарем у Білоцерківському краєзнавчому музеї. Робота вхователя у ДНЗ № 34 “Чебурашка” дала поштовх до написання дитячих віршів, що вилилося у збірку, яка тільки готується до друку під назвою “Із райдуги водичка”.

До збірки ввійдуть і такі вірші:

ПТАХ-АРТИСТ


Ось маленький сірий птах.
В дзьобику, як у вустах,
Любить пісеньку носити.
Пізнають цю пташку діти,
А от всю його сімейку
Називають - соловейки.
Тато, мама і малята
Люблять, вміють всі співати
Мелодійні пісні, чисті.
Їх запрошують в артисти.
Затихає гамір, сміх,
Бо співають краще всіх.
Де витьохкують, там всюди
Завмирають небо й люди.
Птах до співу має хист.
Соловейко – птах-артист.

ПРО ЗОЗУЛЮ


Живе в лісі пташка ця.
Без початку, без кінця
Свою пісню нелегку
Нам виспівує: „Ку-ку!”
На пеньок ведмедик сів,
Щоб послухати той спів.
Пташка знов: „Ку-ку, ку-ку!”.
„Хто придумав гру таку? –
Наш ведмедик заревів, -
І без правил, і без слів?
Хто ховається від мене
Між гілок в листі зеленім?”
Пташка, знай, кує своє.

Це ж зозуля! Так і є.
Чорні крапочки на спині,
Хитра пташка, бо донині
Носить всі свої яєчка
У чужих пташок гніздечка.
І малим зозуленятам
Їжі треба так багато,
Що малим пташкам весь день
Зовсім вже не до пісень.
А зозуля-мама – та
Лічить все чужі літа.


ЗИМА


Сніг витрушує з торбинок
Заклопотана зима,
Шиє шуби для ялинок,
Ліс вибілює сама.
Йде мороз їй на підмогу:
То вщипне, то заскрипить,
Льодом вистеля дорогу.
Вітер, граючись, свистить.



* * *


Впали роси на травичку –
Чисті крапельки водички,
І мурашки всі маленькі
Повмивалися гарненько.
Пташка в росах дзьоб умила
І співать на гілку сіла.
Шапку намочив грибочок,
Примостився під листочок,
А велика чорна муха
Продзижчала всім на вухо,
Що мікроби всіх кусають,
Умиватись не пускають.
Тільки це все до вподоби
Лежебокам і неробам,
Всім бруднулям неохайним.
Діти ж - вмилися негайно,
І мікроби щезли вмить,
Чорна муха теж мовчить.
Якщо з милом дружать діти,
Менше будуть всі хворіти.
Щоб були рум’яні щічки,
Умиває їх водичка.


Відгадай


Сонце дивиться у річку,
Хвилі миють його щічки.
Ось хмаринка пролітала,
В річки сонечко забрала.
Залишились хвилі в річки,
А куди поділись щічки?

Працюючи вихователем у ДНЗ (яслах - садку) № 11 “Золотий ключик”, продовжую писати для дітей. Серед віршів є і такі:


ЛИСТОПАД


Листя падає під ноги,
На траву і на дороги.
Роздягнувся тихий сад,
Бо вже місяць листопад.

Жук сховався під корою,
Щоб прокинутись весною.
В павутинні павучок
Загорнувся у листок.

Вітер хмари підганяє,
Шелестить пожовклим листям.
Дощик пісеньку співає
Горобині у намисті.



ДВА М’ЯЧИКИ


В мене є кругленький м’ячик
З кольоровими боками.
М’яч стрибає, і я скачу,
І ловлю його руками.

Підкидаю вгору м’ячик
Високо так, аж до неба.
М’ячик падає і скаче,
Наздогнати його треба.

М’ячик котиться швиденько,
Де росте трава зелена.
Мама ловить і сміється:
- Ви – два м’ячики у мене!



МІНІ-СЦЕНКА

Святий Миколай


У групу заходить св. Миколай із мішком подарунків.
Добрий день, любі малята,
Гарні хлопчики й дівчата!

Чемно вітається, кланяється.
З нетерпінням ви чекали
День святого Миколая.
Я прийшов до вас, стрічайте,
Подарунки ось приймайте!

Ставить мішок на підлогу, відкриває його.
Хочу, щоб в містах і селах
Задоволені й веселі
Стали всі-всі-всі малята.
«Миколайчик» - щедре свято.

Заглядає в мішок.
Для діток слухняних, чемних
Я трудився недаремно –
Є цікаві речі тут.
Неслухняні теж щось ждуть?

Виймає з мішка і показує різочки.
Різочки для неслухняних
Є в мішечку, ось загляну.
Треба різочки комусь?
Ні? Тоді я посміхнусь.

Ховає різочки в мішок і весело пританцьовує.
І відкрию свій мішок,
В ньому для усіх діток
Групи «_____» - дарунки!
Ось які цікаві клунки!

Роздає подарунки дітям, діти дякують.
Я зі святом вас вітаю!
Всі ви чемні, я вже знаю.
До побачення, малята!
Через рік прийду на свято.

Бере мішок , кланяється і виходить із групи.

НА ГОСТИНАХ


Дід Мороз узяв торбину,
Запросив звірят багато,
Щоб із ними на гостину
Новорічну завітати.

Дідуся давно чекають
З хороводами, піснями.
І ялинки всюди сяють
Кольоровими вогнями.

Сміхом, масками, піснями
Повниться сьогодні зал.
Чарівний всюди, казковий,
Новорічний карнавал.

Дід Мороз усіх вітає,
Головний він гість на святі.
І ялинка оживає,
Оживають всі звірята.

Заєць, вовк, ведмідь, лисичка
Витанцьовують завзято.
Справжні братики й сестрички
Стали в новорічне свято.


ПОДАРУНКИ


Дід Мороз приніс ялинки
Школярам і дошкільнятам,
І дорослим у квартири,
Щоб усюди було свято.

Не забув про намистинки,
Кульки різнокольорові,
Візерунчасті сніжинки
І ліхтарики казкові.

У мішок свій чарівний
Щедрий Дід Мороз складає
Цілий рік дарунки різні,
Що, кому – все пам’ятає.

В новорічну ніч казкову
З хороводами, піснями
Радість, сміх, обов’язково,
Все найкраще буде з нами.

І бажання найщиріші
Неодмінно всі здійсняться.
Новорічні подарунки
Принесуть і свято, й щастя.



Дуже хочеться вірити, що робота в колективі працівників ДНЗ № 11 “Золотий ключик” і надалі надихатиме мене до написання творів не лише для дітей. Тому що:
Слова на чистий аркуш рівно
В рядки лягають, не мовчать.
В клубках думок їм тісно, певно,
Вони — сполохане дівча.




Оксана Щербань (Вязова Оксана Володимирівна),
вихователь ДНЗ (ясел — садка) № 11 “Золотий ключик”
Білоцерківської міської ради Київської області

Кiлькiсть переглядiв: 85

Коментарi

  • Люда

    2015-04-06 03:52:47

    Дуже гарні вірші. Бажаю Вам, Оксано Володимирівно, щоб творчі струмочки ще довго дзюрчали і наповнювали нас натхненням, красою, радістю!!! :)...